Тоді по скінченні віків, настала холодна крижана пітьма, в
котрій замерзали найвитриваліші душі. Тиша всепоглинаюча… Не було більше нікого
і нічого. Часу не було, лише вічність, страждання ніколи не починалися й не
завершувалися, й біль не мав міри. Пітьма. Тиша. Крижаний подих. Пітьма. Тиша.
Крижаний подих.
…В одну мить з нічого виникли перші промені. Вони проходили
наскрізь. Випалювали зсередини. Не було такого місця у всесвіті куди б вони не
сягали. Вони текли мов нескінчені ріки, заповнюючи собою порожнечу, пронизуючи
пітьму, порушуючи тишу. Вони завдавали смертельного болю – все вмирало й
народжувалося. Нескінчені цикли, вири болю і мук. Промені ставали сильніші й
гостріші, тепер цілили точно й рівно. Вони окреслювали, надавали порожнечі
повноти, намічували простір.
Перша згадка, розуміння прийшло раптово – Є. Тоді, в тиші, стали лунати окремі звуки, вони перегукувалися, знаходили один одного, будували час, котрий досі ліниво лежав у вічності непридатний і непотрібний, побіг швидко й стрімко, спрямований метою.
Вихори змітали все, закручували петлі, руйнували й знову формували плинність, тривалість, протяжність.
Тепер простягалася у нескінченість. Лежала тут не пам’ятаючи відколи. Як тільки перша думка виникла про це, враз став виокремлюватись її всесвіт.
Міріади сонць спалахували то тут, то там…Вибухи, й згасання творили нові звуки, котрі сколихували простір та час, вони вигинались, скручувались, стискались. Так тривало й тривало…здавалось зажди, а тоді все скінчилось й враз стало тихо. Та ця тиша вже була іншою, вона дихала життям. Звуки враз стали в потрібний ряд, зливалися, доповнювали один одного. Зароджувалося життя.
Формувалися місяці, землі, стало чути шум рік та океанів, рух величезних мас повітря та вибухи вулканів. Все вимагало життя. Її враз підхопило й понесло могутнім потоком життя.
Вона впала на тверду землю. Бачила себе. Золоті ниті перепліталися, утворюючи моря та їх береги, рвалися на шматки творячи землю, порослу травою, виростали чорним гіллям, білими квітами. Нескінчене творення.
Скачати Дання.PDF
Перша згадка, розуміння прийшло раптово – Є. Тоді, в тиші, стали лунати окремі звуки, вони перегукувалися, знаходили один одного, будували час, котрий досі ліниво лежав у вічності непридатний і непотрібний, побіг швидко й стрімко, спрямований метою.
Вихори змітали все, закручували петлі, руйнували й знову формували плинність, тривалість, протяжність.
Тепер простягалася у нескінченість. Лежала тут не пам’ятаючи відколи. Як тільки перша думка виникла про це, враз став виокремлюватись її всесвіт.
Міріади сонць спалахували то тут, то там…Вибухи, й згасання творили нові звуки, котрі сколихували простір та час, вони вигинались, скручувались, стискались. Так тривало й тривало…здавалось зажди, а тоді все скінчилось й враз стало тихо. Та ця тиша вже була іншою, вона дихала життям. Звуки враз стали в потрібний ряд, зливалися, доповнювали один одного. Зароджувалося життя.
Формувалися місяці, землі, стало чути шум рік та океанів, рух величезних мас повітря та вибухи вулканів. Все вимагало життя. Її враз підхопило й понесло могутнім потоком життя.
Вона впала на тверду землю. Бачила себе. Золоті ниті перепліталися, утворюючи моря та їх береги, рвалися на шматки творячи землю, порослу травою, виростали чорним гіллям, білими квітами. Нескінчене творення.
Скачати Дання.PDF
