Фентезі

пʼятниця, 20 грудня 2019 р.

неділя, 24 листопада 2019 р.

Володарі стихій ІІІ

Частин таки буде чотири, як чотири стихії.
Я побачила Касандрейську копальню. Все буде зовсім по іншому...

субота, 30 червня 2012 р.

Тоді по скінченні віків, настала холодна крижана пітьма, в котрій замерзали найвитриваліші душі. Тиша всепоглинаюча… Не було більше нікого і нічого. Часу не було, лише вічність, страждання ніколи не починалися й не завершувалися, й біль не мав міри. Пітьма. Тиша. Крижаний подих. Пітьма. Тиша. Крижаний подих.

…В одну мить з нічого виникли перші промені. Вони проходили наскрізь. Випалювали зсередини. Не було такого місця у всесвіті куди б вони не сягали. Вони текли мов нескінчені ріки, заповнюючи собою порожнечу, пронизуючи пітьму, порушуючи тишу. Вони завдавали смертельного болю – все вмирало й народжувалося. Нескінчені цикли, вири болю і мук. Промені ставали сильніші й гостріші, тепер цілили точно й рівно. Вони окреслювали, надавали порожнечі повноти, намічували простір.
Перша згадка, розуміння прийшло раптово – Є. Тоді, в тиші, стали лунати окремі звуки, вони перегукувалися, знаходили один одного, будували час, котрий досі ліниво лежав у вічності непридатний і непотрібний, побіг швидко й стрімко, спрямований метою.
Вихори змітали все, закручували петлі, руйнували й знову формували плинність, тривалість, протяжність.
Тепер простягалася у нескінченість. Лежала тут не пам’ятаючи відколи. Як тільки перша думка виникла про це, враз став виокремлюватись її всесвіт.
Міріади сонць спалахували то тут, то там…Вибухи, й згасання творили нові звуки, котрі сколихували простір та час, вони вигинались, скручувались, стискались. Так тривало й тривало…здавалось зажди, а тоді все скінчилось й враз стало тихо. Та ця тиша вже була іншою, вона дихала життям. Звуки враз стали в потрібний ряд, зливалися, доповнювали один одного. Зароджувалося життя.
Формувалися місяці, землі, стало чути шум рік та океанів, рух величезних мас повітря та вибухи вулканів. Все вимагало життя. Її враз підхопило й понесло могутнім потоком життя.
Вона впала на тверду землю. Бачила себе. Золоті ниті перепліталися, утворюючи моря та їх береги, рвалися на шматки творячи землю, порослу травою, виростали чорним гіллям, білими квітами. Нескінчене творення.
Скачати Дання.PDF

понеділок, 29 листопада 2010 р.

Незримий світ, роман-фентезі

Скільки днів він тут? Час втратив своє значення й цінність. Дні змінювали ночі, ще більш темні й безпросвітні. Все, що він знав, все чим він жив, тут не мало ніякого значення. Бувало він сидів непорушно й дні змінювали ночі. Перед його очима простягалися нескінченні гірські хребти, сонце вставало й сідало освітлюючи байдужий, застиглий, порожній, безликий світ. Та він був не сам. Жодної миті він не лишався сам.
Скачати "Незримий світ".DOC

Скачати "Незримий світ".PDF

Як прийшла ідея книги: "Бразде, не ходити!"

пʼятниця, 27 листопада 2009 р.

Наступник Ездемару, роман-фентезі

Холод, темрява, порожнеча. Він був такий втомлений. Він так довго боровся зі світлом, що обпалювало його та він не міг згасити його навіки. Він хотів спокою, тоді як тисячі голосів доносилися до нього, тисячі кольорів подразнювали його. Все крутилося, все кипіло, розігріте, розжарене світлом, воно неслося кудись, вирувало, а він був в самому серці цього всього, чекаючи тієї миті, коли нарешті зможе поглинути його. І так тривало дуже довго. Він не розумів суті цього шаленого миготіння перед ним. Для чого? Куди? Навіщо? Воно втомлювало не лише його, здавалось воно втомлювалось від самого себе, від безпричинного, безцільного руху. Він чекав. Чекав, коли він зможе припинити це й тоді знову настане тиша.

Скачати Наступник Ездемару.PDF

Сачати "Наступник Ездемару".DOC

Грозан в Аксеедорті